Глава 7

Барокамера

Людка — до речі, жінка Борісича, сексапільна інтелігентна дама

Яка коротала своє життя яко начальниця барокамери

Приємність від спілкування з цією людиною можна передати

Хіба що в терабайтах оцифрованої інформації суцільної радості і комфорту

Але природа не хотіла бачити спокійних мужчин

Які сидять на кухні і закохано дивляться на красуню жінку, яка стругає в миску олів'є

Природа прирекла нас, мужиків, на вічний пошук

Хоч знаєте — від добра добра не шукають, але вдруг знайдем!

А попадеться гірша — помучимся — і знову в путь... от так і митарствуєм

Не був вийнятком і ББ

Він постійно перебував у фазі активного пошуку замінника для господині

Свого домашнього вогнища і часто робив це майже в присутності самої господині

Люда подзвонила Борісичу і попросила замінити її на півгодинки

До неї якраз мав прийти старий полковник у відставці

Таке собі мурло, яке ціле життя нещадно гробило себе

А Людка мала за два тижні відновити всі його відмерлі за сорок років органи у своїй барокамері

Камера була німецька, нова. І медсестра у Люди була нова і німецька

Ви поняли. Боря за нею гинув вже тиждень і чекав тільки моменту

Шоби своєю плойкою вскучерявити трохи зачіску Марінки

Видно, в них вже відбувся тантричний діалог на відстані

І обоє чекали фізичного розрішення конфлікту гормонів. І тут — як в кіно

— Андрюша, зайді! — крикнув Борісич тоном, переповненим тестостерону

І почавав давати мені цінні вказівки

— Я іду Люду заменю, а она в воєнторг бежит к дєвкам

Ти пріді туда, попадісь на глаза єй, єслі чьо — поможеш там, отнєсті-прінєсті

І када в барокамеру она пойдьот — ти мнє дай знать срочно. Набери в ордінаторскую

Власне там, на столі в ординаторській, мав розігратися бурний фінал воєнно-служебного романа

Я галопом поскакав в воєнторг виконувати секретну місію по відмазці шефа

А шеф взвалив на свої плечі тягар еволюції, званий штучним відбором

І в такому ж темпі побіг виконувати свою частину функцій

Аж халат завернувся ззаду, як хвостик тер'єра

Мурло з червоною рожею і з синіми мішками під лупастими очима прийшло в барокамеру

І вже їздило по вухам Марінці, коли вбіг захеканий Боря

Він подивився Маріні на ноги і не став піднімати очей вище, щоби не напасти на Марінку при ньому

— Так-так, пачєму єщьо нє раздєтий, бистренько вот в ета

Він подав відставнику спеціальні бавовняні штанці і майку для барокамери

Той повільно, кряхтячи, почав крутити їх в руках, роздивляючись і розтягуючи

— Оні новиє, нє нада їх крутіть, адєвайтє і айда! Нікто в ніх нє умер

По його вигляду було видно, що він готовий засунути діда в барокамеру в його пальто і черевиках

Лиш би швидше перейти до дегустації основного блюда

Основне блюдо також нетерпеливо покусувало губу

І потихеньку звільнювало площу стола для майбутніх неписьмових операцій

Вони б давно з ББ вже на нейтральній території тряхнули целюлітом

Але кожен раз Марінку зустрічав і провожав її ухажор

Симпатичний, але дуже інтелектуально не гнучкий хлопчина

Він весь час поза її роботою проводив з нею

як невід'ємна, але абсолютно непотрібна частина її шикарного тіла

Тому в Марішки залишався тільки цей єдиний момент для стрибка в кукурудзу

І вона була готова. ББ помогав діду одягатися, забіг до нього за ширму

І задом-наперед натягнув на нього калісони

І тепер ширінка, яка опинилася ззаду, зрадницько видавала присутність газового балона за нею

Борісич засунув насилу Мурло в камеру, той хотів щось наостанок сказати

Але слова потонули під герметичним ковпаком

який закрили руки боса, виставили таймер, і шеф сказали

— 15 мінут, — рум'янець покрив лице ББ, він зробив крок у бік столу

І ми ніколи не взнаєм, що творилося далі, бо це було останнє, що бачив дідо в віконце камери

Далі вони вдвох пропали з видимої зони

Я в той час крутився, як пес на заправці, навколо Люди

Розуміючи, що надлишок моєї уваги може бути розцінений як спроба затримати її в магазині

А так як жінка вона розумна — вигрібати каки зі штанів може прийдеться нам вдвох з Борісичом

І тому намагався вести себе розслаблено

Постійно очима шукаючи між клієнтів Люду, щоб вона не свиснула непомітно

Як і геніально прорахував Борісич

вона все-таки попросила мене занести сумку з якимось дефіцитом

Але не у відділення, а в машину до Борі — в стару Побєду

З якої в мене і почалася ця одностатева і однобока любов до цієї марки

Я хапонув кульок наперед себе і погнав у сторону КПП

Біля якого стояли припарковані жигулі, москвичі і волги офіцерів

А над ними височів айсберг Борі

Від воєнторга до барокамери було йти хвилини чотири

Тому треба було дзвонити терміново

інакше Люда могла цей щасливий дует перетворити в тріо

На КПП завжди товклася купа народу

приїжджали рідні, дєвочки, сестрички, другани

Привозили, відвозили, передавали

На КПП працювала бабулька, яка не розуміла де вона працює

інакше би вона просто зійшла з розуму від двіжухи, яка там панувала

У неї завжди в пріоритеті були дівчатка, які приходили піднімати бойовий дух солдатикам

Їм пропуск навіть не видавали

а всій решті вона влаштовувала довгий і нудний допит

Я вихопив у бабки телефон і набрав 038 — номер барокамери

Короткі гудки. Я набрав ще раз — і ще раз ті самі гудки дали мені знати

що, видно, телефон постраждав у ході еротичної баталії

І був або скинутий на підлогу, або розбитий, або вирвали шнур з розетки

Я вже казав, що ББ славився короткими забігами і вся надія була на то, що він вже біля фінішу

Я кинув сумку у Побєду і погнав кругами до барокамери, щоб обігнати Люду

Вона стояла і тринділа з кимось із медсестер за 200 метрів до входу в своє відділення

ББ любив екстрім. Хоча по ньому і не скажеш — лице, як в Ангела з ікони

От хіба що зловіщий відблиск окулярів видавав його хиже вовче нутро

Я влетів в передбанник і крикнув:

— Борісич, полундра! Телефон не работаєт

В сусідній кімнаті, судячи по звуках, якраз, видно, був апофіоз

І Боря вирішив відмовитися від чемпіонства на короткі дистанції

Враховуючи нечасті змагання в парі з Марінкою, і дав дальнобойщика

В нього була книжка ДАО на 600 сторінок

де на кожній з них описувалося, як не кінчити в перші тридцять секунд

Після моєї фрази, здавалося, Боря не міг кінчити до кінця життя взагалі

Я визирнув на двір — Люда повільно підходила до будинку, тримаючи під руку ту ж сестру

І сміялась, не маючи поняття, яка трахомудія відбувається в десяти кроках від неї

Я влетів назад і побачив картину

на столі замість красивого розніженого тіла Марішки

Лежить розкарячений дідо, а ББ цілує його взасос

Даааа, Борісич, я всьо міг простити, але геронтофілію, йо майо

— Тащі нашатирь, бистра, і адреналін

В голосі ББ було більше паніки, ніж у всіх жителів Риму під час епідемії тифу

Я приніс все в секунду, і тут зайшла Люда:

— Боря, всьо хорошо?

— Да, Людік, Марішку начмєд позвал, а я прікорнул нємного і нє услишал таймер

Боря дув дідові в рот і робив штучний масаж серця, я підніс нашатир йому під ніс

І краєм ока побачив Марішкині трухани

рожевенького смачнючого кольору, повні життя і фантазії

Які зачепилися за носок лівого Боріного мешта

Я кинув баночку на підлогу, опустився на коліно

І підняв це ажурне творіння, нюхнувши по дорозі, засунув собі в кишеню

Про себе відмітив — ДА! ОНО!

Дідо почав квакати, Люда не встигла ще впасти в обморок

Труси перестали бути слідами злочину

Дідо-Мурло поводив білками, подивився на Борю, на мене, на Люду захрипів:

— Я вас под суд, я... — Боря знову почав робити йому штучне дихання рот-в-рот

— Андрюша, Люда, ідіте ко мне, я щас... — продовжував насилувати воскресшого ББ

— Боже, он же умний мужик, чуть не угробіл старіка, ну как можна так?

Люда йшла по тротуару, даючи дорогу грузину в білих носочках

Який тарабанив вечерю в відділення у двох відрах з надписами — Первоє і Второє

Ми підійшли до неврології, Нефьодов, слава Богу, ходив за Ніною Нікіфоровною

І збирав на собі її прокльони:

— Нєфьод, собачій рот, рукі-то із жопи, чьот ух, нєдатьопа

Булькала старим паровозом Нікіфоровна

А я, не вникаючи в подробиці їхніх відносин

завів Люду в кабінет чоловіка і пішов робити їй чай

А самого так і тягнуло на арену, де завершався наш тріллер

Через 7 хвилин чайник закипів, і в кабінет разом із запахом нашатиря забіг ББ

Посмішка Цезаря світилася окулярами на нас:

— Отдєлался льогкім іспугом, обосрался, со страху і в обморок упал

Што я нє открил после звонка, оно і лучше

меньше кіслороду пашло, — криво посміхнувся він

— Я ему двадцять рублєй сунул, хватіт гаварю

Штоб штани постірать, ги-ги, — поправив на носі окуляри ББ

— Отправлю етава амбала, Колокольчікова, к нєму на дачу — пускай гавно на картошку патрусіт

Боря єхидно заржав, я бачив по ньому, що він засвітив тільки вершок айсберга секретів

Чим ще обросла ця історія — нам не взнати ніколи

— Ну, он молчать-то хоть будєт? — перестрашено спитала Люда

— Он за еті деньгі нам пєть по утрам будєт под балконом, жлоб

Боря відкрив шафку з невідкладними ліками

налив всім коньячку і вивів мене в коридор:

— Труси Марішкіни отдай, єйо там етот, ги-ги, бульдог уже ждьот

Він запхав собі самий сокровенний винахід людського умислу в кишеню своїх воєнних галіфе

І підсвистуючи побіг в бік безтрусої подружки

Потім вернувся, допив з Людою коньяк

І довго не виходив з нею зі свого Амурного Офіса

А я ще на один день був ближче до дому