Забудеш

Вже відгоріли айстри у саду

Кленове листя золотом облито

А я іду, по стежечці іду

Яку стоптало наше спільне літо

Я знаю: ти не вернешся уже

Бо наші долі ніби розкололись

Але для чого пам'ять береже

Твоє тепло і твій привітний голос?

"Забудеш?" — запитують трави сумні

"Забудеш?" — питає із вирію птах

А серце не може сказати, що "ні"

А серце не вміє сказати, що "так"

"Забудеш?" — запитують трави сумні

"Забудеш?" — питає із вирію птах

А серце не може сказати, що "ні"

А серце не вміє сказати, що "так"

Я не шукаю, на чиїй вині

Те, що стежина не прослалась далі

Але здається вже тепер мені

Що ми зміняли радість на печалі

І загубили ніжність молоду

В словах гарячих і несамовитих

Я знов іду, чого я знов іду

По стежці, де ходило наше літо?

"Забудеш?" — запитують трави сумні

"Забудеш?" — питає із вирію птах

А серце не може сказати, що "ні"

А серце не сміє сказати, що "так"

"Забудеш?" — запитують трави сумні

"Забудеш?" — питає із вирію птах

А серце не може сказати, що "ні"

А серце не сміє сказати, що "так"

"Забудеш?" — запитують трави сумні

"Забудеш?" — питає із вирію птах

А серце не може сказати, що "ні"

А серце не сміє сказати, що "так"

"Забудеш?" — запитують трави сумні

"Забудеш?" — питає із вирію птах

А серце не може сказати, що "ні"

А серце не сміє сказати, що "так"