Вже за обрій сонце сідає
Відпливає у минуле день
При долині жде, мене чекає
Чисте джерело моїх пісень
Пригадався знов вишневий сад
Рідна хата близька і далека
Де мене багато літ назад
Залишив моїм батькам лелека
А роки летять, наче коні воронії
А роки біжать, і нема зупину їм
Їх уже назад повернути не зумію
І дитинства сад, і весну батькам своїм
Пригорнутися б до маминого серця
Щоб не знати у житті біди
З рідних рук напитись, як з відерця
Чистої криничної води
Поверніться, юні літа
Залічіть душі болючі рани
Понесіть в квітучії жита
До мого дитинства, до мами
А роки летять, наче коні воронії
А роки біжать, і нема зупину їм
Їх уже назад повернути не зумію
І дитинства сад, і весну батькам
А роки летять, наче коні воронії
А роки біжать, і нема зупину їм
Їх уже назад повернути не зумію
І дитинства сад, і весну батькам своїм
