Покохай мене, гуцулко

Розкажи мя, полонино, де живе моя дівчина Та єдина, що кохаю, і для неї я співаю? Вона в світі, і вродлива, і весела, і щаслива! В неї очі сині-сині, мов волошки в полонині Покохай мене, гуцулко, файно покохай Щоби знову повернутись в твій чарівний край Край смерек, де шум потоків весело дзвенить Де зірки ласкають гори в місячну блакить! Покохай мене, гуцулко, файно покохай Щоби знову повернутись в твій чарівний край Край смерек, де шум потоків весело дзвенить Де зірки ласкають гори в місячну блакить! Йди, легеню, по стежині, там зустрінеш ти дівчину Як вона тя покохає — в небі сонце засіяє Як не знайдеш ти дівчину, вірю, гори не покинеш Будеш з нами зимувати, щоб весною заспівати! Покохай мене, гуцулко, файно покохай Щоби знову повернутись в твій чарівний край Край смерек, де шум потоків весело дзвенить Де зірки ласкають гори в місячну блакить! Покохай мене, гуцулко, файно покохай Щоби знову повернутись в твій чарівний край Край смерек, де шум потоків весело дзвенить Де зірки ласкають гори в місячну блакить! Покохай мене, гуцулко, файно покохай Щоби знову повернутись в твій чарівний край Край смерек, де шум потоків весело дзвенить Де зірки ласкають гори в місячну блакить! Покохай мене, гуцулко, файно покохай Щоби знову повернутись в твій чарівний край Край смерек, де шум потоків весело дзвенить Де зірки ласкають гори в місячну блакить!