Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя дала І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя, на долю дала Хай на ньому цвіте росяниста доріжка І зелені луги, й солов'їні гаї І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка І засмучені очі, хороші твої І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка І засмучені очі хороші, блакитні твої Я візьму той рушник, простелю наче долю В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю І дитинство, й розлука, і вірна любов І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов