У дахів іржавім колоссю
Никає місяць кривавий,
Удосвіта серп укосить
Молоду зів'ялу отаву.
Яке ще сонце глибоке,
Як виють собаки на місто
Гей кликом тисяч і тисяч!
Я знаю: загину, високий,
В повітрі чистім і синім.
— Мене над містом повісять
Зорі досвітній в око,
В холодне око дивитись.
