Я пам'ятаю ці миті,
Як ти ходила по морю,
Ввірвалась в душу, щоб жити
І просто бути собою!
Щоб від турбот заховатись
У звуках теплої втоми,
І тільки сонцю всміхатись,
І не виходити з дому.
Дивись догори, годинами говори,
Ми там, де вітер згори,
Там, де душа говорить!
Цю мить підкори,
Від турбот забери,
Нам нами вже неземні,
Незримі простори!
Ти заплітатимеш зорі,
Нехай пливе їх чимало
Вінком моєї любові
В таємну ніч на Купала!
Запам'ятає цей вечір
Тебе навіки такою,
Як падав вітер на плечі,
Як ти ходила по морю.
