Холодні далекі зірки тануть
у темній воді лісових озер,
сонце, що котиться тропою богів
за чорніючі пагорби,
вітер, що пестить неслухняну
гриву польових трав -
все зберігає мовчання,
наче відчуває близьку загибель.
Туман укутає ліси
в передранкові сутінки,
підніматиметься
над мовчазною водою
до верховіття дерев.
Роси блищатимуть
на лугах в останній раз,
зустрічаючи схід сонця.
Осінь зодягне холодні хащі
в потускніле золото,
дощі змиють яскравість фарб...
