Кармен

У дальній стороні, де чорний птах не пролітав

Де місяць землю осявав, там я блукав

Там чорне дерево стояло без листів, без життя

Казало серце, що знайти тебе я мушу

Очей-ночей твоїх безмежна даль

Я тану в ній, але ти — вільна, вільна

Волосся вітри в'ють, ріка в безодню ллє

Повторює луна: "Ти — вільна, вільна"

То я блукав, то клопоту не мав

То часом гіркий буває похід

Але ти там, звісно, бажана там

Конешно, там і там я вірю: встріну непокірну