Сніжинки

Замело стежину снігом, що прямує за село

Кришталево-білим сріблом

Вразить очі ніжно-ніжно

І сніжинок, мов зернинок, кучугури намело

Заміта зима сніжинок у метіль

Понесе за обрієм дарунком

Припадіть моїй коханій ви до вік

На очах розтаньте поцілунком

А стежинонька до краю

Вкрита, наче в перинах

Що робити — я не знаю, де стежину відшукаю?

Десь кохана забарилась — мабуть, сльози на очах

Заміта зима сніжинок у метіль

Понесе за обрієм дарунком

Припадіть моїй коханій ви до вік

На очах розтаньте поцілунком

Заміта зима сніжинок у метіль

Понесе за обрієм дарунком

Припадіть моїй коханій ви до вік

На очах розтаньте поцілунком

Не журись, моя кохана, я стежину віднайду

Сніг між нами вмить розтане

І кохання полум'яне обніме і закружляє

Тебе ніжну молоду

Заміта зима сніжинок у метіль

Понесе за обрієм дарунком

Припадіть моїй коханій ви до вік

На очах розтаньте поцілунком

Заміта зима сніжинок у метіль

Понесе за обрієм дарунком

Припадіть моїй коханій ви до вік

На очах розтаньте поцілунком