Хотів би я тебе, мов плющ, обняти
Так міцно і так щільно, і закрить вiд світа
Я не боюсь тобі життя одняти
Ти будеш, мов руїна, листом моїм вкрита
Плющ надає життя, він обіймає
Боронить від негоди стіну голу
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу
Їм добре так удвох, як нам з тобою
Прийде час розсипатись руїні
Нехай вона плюща сховає під собою
Навіщо здався плющ на самотині?
Хіба на те, аби валятись долі
Пораненим, пошарпаним, без сили
Чи з розпачу повитись на тополі
І статися для неї гірш могили?
Плющ їй дає життя, він обіймає
Боронить від негоди стіну голу
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу
Їм добре так удвох, як нам з тобою
Прийде час розсипатись руїні
Нехай вона плюща тоді сховає під собою
Навіщо здався плющ на самотині?
Нехай вона плюща тоді сховає під собою
Навіщо здався плющ на самотині?
