Старий скрипаль

Осінь, брудний тротуар, ноти, відкритий футляр

Грає старий музикант, дзвінко скрипка співає

Ніжна, легка і проста, гарна мелодія та

Тихо по вітру кружля і до неба злітає

Люди спішили додому, в очі дивились старому

Був у очах тих покірних і смуток, і жаль

Грає старий скрипаль, в сірих очах печаль

Грає про те, що є і чого вже не буде

В скронях вже сивина, але в душі весна

Знов настає, коли його слухають люди

Незрозуміло чому: може, за пісню сумну

Кожен спішив обійти музиканта старого

Білі сніжинки з-під хмар падали прямо в футляр

Рідко скупі мідяки дзвінко падали в нього

Скрипка усе розуміла, хоч від морозу тремтіла

Була від того сумною мелодія та

Грає старий скрипаль, в сірих очах печаль

Грає про те, що є і чого вже не буде

В скронях вже сивина, але в душі весна

Знов настає, коли його слухають люди

Де ті щасливі роки? Де ті вродливі жінки?

Може, то був тільки сон і мені все приснилось

Все промайнуло як мить, серце від смутку болить

Скрипка — то радість одна, що мені залишилась

Скрипка усе розуміла, хоч від морозу тремтіла

Була від того сумною мелодія та

Грає старий скрипаль, в сірих очах печаль

Грає про те, що є і чого вже не буде

В скронях вже сивина, але в душі весна

Знов настає, коли його слухають люди