Аутро (Лю)

Давить, давить, щось всередині так давить

Стінки мого шлунку обмиває льодяна вчорашня кава

Мої долоні мають аромат твого волосся

Люди кажуть, я не чую що говорять, як не просять

Я чую шум за вікном, там любовний моветон

А мої стіни чули твого тембру ніжний тон

В повітрі до сих пір відлуння нашого прощання

Така мінорна сцена вперше, та не востаннє

Люблю тебе

Люблю тебе

Люблю тебе

Кажу лише тепер

Люблю тебе

Люблю тебе

Люблю тебе

Допоки світ не вмер

Люблю тебе

Люблю тебе

Люблю тебе

Кажу лише тепер

Люблю тебе

Люблю тебе

Люблю тебе

Допоки світ не вмер