Добряк

Він ціле життя усміхався широко до всіх на круги

Позичав їм останні гроші, а сам не просив в займи

А вони садили "дерева зла" на бідній його голові

І з часом горбилася спина під вагою дрімучих садів

Ти у цьому світі - випадковий чувак

Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!

Заржавілим людям не поможеш ніяк

Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!

В його домі не було дверей, i заходили всі, хто хотів

Пригощав він усім чим мав, відмовляти він не вмів

А вони підливали "дерева зла" з корінням в його голові

І ще більше горбилася спина, шукаючи відповіді

Ти у цьому світі - випадковий чувак

Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!

Заржавілим людям не поможеш ніяк

Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!

Ти у цьому світі - випадковий чувак

Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!

Заржавілим людям не поможеш ніяк

Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!

Він дивився очима дитини, як гасне навколо цей світ

Він хотів шоби це зупинилось, та крім нього ніхто не хотів

Ти у цьому світі - випадковий чувак

Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!

Заржавілим людям не поможеш ніяк

Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!

Ти у цьому світі - випадковий чувак

Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!

Заржавілим людям не поможеш ніяк

Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!