Калькілія

Чи розумну ти платиш ціну

За свої життя і оселю

Тим, хто взявся зводити стіни

Й рахувати пісок у пустелі?

Нам не треба такого завтра,

Коли жити нас змушує страх.

Є одна лише в світі правда,

І вона у чужих руках.

Коли нас востаннє розбудять,

На годиннику спиниться час,

І навколо нікого не буде,

Тільки ми і нікого, крім нас.