На краю землі зелений пишний сад
Звідти лине ніжний аромат троянд
Господиня квітів - фея лісова
У саду у неї квітка чарівна
У тієї квітки чари неземні
Володарю красу навік дають вони
Фея від людей квітку ту ховає
Та за нею хлопець щодня спостерігає
Хлопець проживав в сусідньому селі
Дівчину кохав страшнішу на землі
Недолік той бачив, та його терпів
Бо її всім серцем дуже він любив
(О-оо!)
(О-оо!)
Вирішив ту квітку він вночі зірвать
І своїй коханій її подарувать
Щоб дала та квітка дівчині красу
Я за всяку ціну її принесу
Я вночі піду квітку принесу
Від душі подарую я красу тобі-і-і!
Квіткою тією фея дорожила
Але зберегти її так і не зуміла
Коли фея спала хлопець вліз у сад
Тихо викрав квітку і поліз назад
Я вночі піду квітку принесу
Від душі подарую я красу тобі-і-і!
Квітку він приніс, дівчині віддав
І на дію чарів дивитися почав
Квітка страшну дівчину гарною зробила
Дівчина тепер йому проговорила
"Ти дурний, тепер не треба ти мені
Вас таких наївних повно на Землі (ти йди-и!)
Будь-який тепер буде біля ніг"
Пролунав вслід йому єхидний сміх (ти йди-и!)
На-на-на-на-на-на-най-най!
На-на-на-на-на-на-най-най-на-а!
На-на-на-на-на-на-най-най!
На-на-на-на-на-на-най-най -на-а!
