Білі лілеї

Мені здавалося, як лілії зривав

Що тих квіток у нас немало

Я їх коханій дарував, я їх коханій дарував

Мене кохана цілувала

А білі квіти юнаки несли в човни

А білі квіти рвали всюди

І важко плакали вони, і важко плакали вони

І важко плакали, мов люди

І нас покинули вони, і нас покинули вони

Немов любов, що вже не буде

Уже літа на білих конях пропливли

По білих квітах геть промчали

І квіти вже не зацвіли, і квіти вже не зацвіли

Де нас кохані зустрічали

Ой хто ж так ніжно їх лілеями назвав

Немов признався у коханні?

Якби ж я знав, коли зривав, якби ж я знав, коли зривав

Що людям тих квіток не стане

Якби ж я знав, коли зривав, якби ж я знав, коли зривав

Що ті квітки для нас останні

Ой хто ж так ніжно їх лілеями назвав

Немов признався у коханні?

Якби ж я знав, коли зривав, якби ж я знав, коли зривав

Що людям тих квіток не стане

Якби ж я знав, коли зривав, якби ж я знав, коли зривав

Що ті квітки для нас останні