Оптоволокно (feat. Аппекс)

в сірі райони качáють колір по оптóволокну

ми не знайомі я ріс за стіною роки на замку

ми не знайомі, я ріс за стіною, на двір ні ногою, загруз в невагомість як в трясовину

слухáю з балкону як планета стогне, від зміни структури шум радіофону глушив тишину

в памороку без шали світло привиділось, район приник поміж трави напризволяще лишений, невиїздний ніби у шини викруткою, вибір — це механічний рух, а творчість в невдалих рішеннях

в містах майбутнього на дахи впав минулорічний сніг, на вітер викидай папір, потрать на наративні витребні, чи є куди вмирать і чи до цього жив, ноги пружинять від асфальту, час резиновий, режим пожований, не було жодного такого дня щоб був проведений в притомності, пост-іронія крінжова, нова щирість у моді тепер, але бути модним це не в тренді — бéз пóнту

в сірі райони качáють колір по оптóволокну

блéф-мéтал, релігія — рекет

медативно копати ями,

докурим поки долетить ракета,

навіть найкращі діджеї загинуть,

на ядерний флеш з каре чи сетом

усі оправдання мої страху смерті,

маркером складані на склопакеті,

з уламком паркету батьківського дому,

по швам від безвиході тріщать кордони

це я батлфілди здобрівші від зброї,

собою засіявши б виконав норму,

доб дóкори свóї не їли як ворог

наче зістрижені патли за комір

медитативно копати ями,

докурим поки долетить ракета,

навіть найкращі діджеї загинуть,

на ядерний флеш з каре чи сетом

скачав свої мізки з торента, я

кислотою ракет упоротий, ми

цвіли на кáртáх цілої планети,

дзвонити нікому, релігія, де ти?

мені страшно їхати додому,

і діло не в війні, взагалі

і це при тому шо я про Львів,

клянусь тобі, діло в діло в мені

бо це я як хитрий райтер взяв нікнейм «Укриття»,

як держава, бере за живе,

не за скловолкном, хоча міг би,

пралка сусідська у Львові — це звукú війни