Shablia

Днями ясними, ранками сірими

Їхав козак із міста до вирію

Їхав полями, горами, селами

Бився зі злими, пив із веселими

Йому дівчата всміхалися сонячно

Небо зірками світилося поночі

Погляд його був чистим і грізним

Кінь його був міцним і залізним

Шабля — це зброя! Шабля — це правда!

Шабля козацька — це сила і влада!

Серце — коханій! Богу — душа!

Та, коли треба, скажемо "ша!"

Шабля! Шабля! Шабля!

Шабля! Шабля! Шабля!

Ша!

Вилися степом хмари хвилясті

Воля і вітер — таке воно щастя

Він наближався — тремтіли корони

І розкривались серця як бутони

А коли бачив лихо він люте

І розумів: це остання вже крапля

Гірше не може, гірше не буде

В його руці з'являлася шабля

Шабля — це зброя! Шабля — це правда!

Шабля козацька — це сила і влада!

Серце — коханій! Богу — душа!

Та, коли треба, скажемо "ша!"

Шабля! Шабля! Шабля!

Шабля! Шабля! Шабля!

Ша!

Шабля — це зброя! Шабля — це правда!

Шабля козацька — це сила і влада!

Серце — коханій! Богу — душа!

Та, коли треба, скажемо "ша!"

Шабля — це зброя! Шабля — це правда!

Шабля козацька — це сила і влада!

Серце — коханій! Богу — душа!

Та, коли треба, скажемо "ша!"

Та, коли треба, скажемо "ша!"