Самотньої ночі

по першій самотньої ночі і тиша жива,

і зоряний пил над дахами іскриться холодом,

хтось поверхом нижче життя виглядає з вікна,

хтось поверхом нижче любов начиняє золотом.

зламався.

сидів слідкував як будинок у сплячку впадав,

між тонкими стінами стоншився сам, розмився,

все слухав як місяць закоханий совам співав

і неба рядками додолу мотивом знайомим котився

в земну нелюбов, у сумні безгеройські часи,

в сусідську неприязнь, в розлиті калюжі бруду,

в замулені розпачем ріки, у чорні як нафта ліси,

летів і дзвенів, як провісник страшного суду.

по третій самотньої ночі нечистий не спить,

щедрить компліментами, кличе у нові мандри,

хтось поверхом нижче чекає на істини мить,

хтось поверхом вище не спить разом з нами.

зламався.

розсипано все, дзеркала безнадійно брешуть,

в обличчях знайомих згасають прекрасні часи,

скільки нам світла лишилося - рік чи десять?

вітер між голого гілля чекає приходу весни.

заснув.