Котики

Помирати зможе кожен, та не кожен помре

Коли брати уже довше так не вийде момент

Бо душі котиків лише собі таке дозволяють

Тож доки ти не пухнастий - забудь дорогу до раю

Підіймаюся я сходами давно, щоб таке знати

Але заходам як цьому не влаштовують паради

Скількись поверхів назад я перестав і рахувати

Добре - котик в голові є, що тримає досі плату

А якщо його немає, то звідки ці сходи?

Звідки цей камінь, що вирішує спори?

Звідки те небо, що я бачив колись

Повернутися ще мало - написало мені лист

Втомлене тіло моє вилікує віра

Що залишилося підійматись менше половини

Знову чую голоси, але не зі сторони

На сходах я увесь час був лиш один

Могила

Йду кудись наверх

Розташовані сходи невідомо де

Як ступив я на них, позабув, а тепер

Не знаю, чи то сон, чи нарешті помер

Невідомо

Голоси з таким нам тут не допомога

Останній час лиш кажуть, що вдома

Всі... Хто всі? Та якісь незнайомі мені їхні кєнти

А я йду далі, щоби знати ще більше

Не знаю втім швидко йду чи повільно

Не знаю чи це я, чи можливо хтось інший

По іншому подумати було би божевілля

Я до котів, думаю, хотів - так і опинився тут

Потім напевне сів на холодну сходинку

Трохи перепочити, та було так тепло

Що заснув і не помітив, щось потерли

Єдина відома наразі є істина -

Щось відбувається десь - то залізно

Момент уже брати не вийде подовше

Якщо по дорозі зітреться подошва

У кожного впевнений був цей тріп

Де коти чи голоси напавняють світ

А світ - є сходи без кінця та початку

У мене почалось іще до третього десятку

Йду кудись наверх

Розташовані сходи невідомо де

Як ступив я на них, позабув, а тепер

Не знаю, чи то сон, чи нарешті помер

Невідомо

Голоси з таким нам тут не допомога

Останній час лиш кажуть, що вдома

Всі... Хто всі? Та якісь незнайомі мені їхні кєнти

Йду кудись наверх

Розташовані сходи невідомо де

Як ступив я на них, позабув, а тепер

Не знаю, чи то сон, чи нарешті помер