Днями бабака ніщо не новина
Істина без вина й все на новий лад
Темний кабінет як римокомбінат
Люди за вікному у пошуках порад
Днями бабака ніщо не новина
Для бойових дій мій монітор театр
Біль завжди є біль, його не обирай
Реальність складна, не вистрибни з вікна
Якщо буде так, то вже ніяк інак
Тече як слина, вимальовує знак
Хто ти у душі? Старець чи юнак?
Біггі чи Тупак? Будда чи кріпак?
Яким є твій шлях?
ЄЄЄ
Яким є твій страх?
ЄЄЄ
В чім твоя печаль?
ЄЄЄ
Все, що назбирав
Викинеш
І як там далі... Чию мову обереш?
На що ти ладен за своє? І чи ти знаєш шо твоє?
Птахи летять понад снарядами до Чуфут Кале
Воно й не низько, але є але, для всіх небо мале
Днями бабака ніщо не новина
Істина без вина й все на новий лад
Темний кабінет як римокомбінат
Люди за вікному у пошуках порад
Днями бабака ніщо не новина
Для бойових дій мій монітор театр
Біль завжди є біль, його не обирай
Реальність складна, не вистрибни з вікна
Забирай мене звідси гнучкою дорогою
Це останній клич південним вітрам
Вони відстань показують їм довіритись спробую
Поки сіяні паростки ростуть крізь літа
Забирай мене звідси адже я не пручаюся
Утамовую спрагу щоб іти суходіллям
Твої руки бальзами показують чари
Напоїли мене розгорнули вітрила
Тому вчи мене леле
Оминаючи пастки всі
Бути мужнім
Прудким до падінь загартованим
Якщо тіло вкриватимуть пластері
То між ребрами
Вони
Будуть один на одному
Вражі вихори обліплюють спекою
Ти тримайся
Знаю
Розкішне прохання
Забирай мене бо так злості не спекаюсь
Не картай якщо й світло прогавлю
Бо є чорноробочий стимульований сонцем
Не задмухай запальнички єдиний ліхтар
Забирай його звідси не питаючи хто це
Це останнє прохання південним вітрам
