Забуватиму тебе повільно

А ти живеш собі десь там і зовсім не знаєш

Як я без тебе тут помираю, як загниваю

Як потрохи з'їдає щоденна турбота, щоденна гризота

Як затягує мене чорне болото, чорне болото

Я забуватиму тебе повільно

Але рано чи пізно, я викину тебе із серця

Небагато мине і стану від тебе я вільним – більше не божевільним

А тим часом життя, а тим часом життя пронесеться

Ти отримуєш мої листи і складаєш у пачку

Хоч би раз прочитала – нехай і без інтересу

Я той дикий маньяк, що пише листи до своєї маньячки

І у кожному слові – констатація шоку, концентрація стресу

Я забуватиму тебе повільно

Але рано чи пізно, я викину тебе із серця

Небагато мине і стану від тебе я вільним – більше не божевільним

А тим часом життя, а тим часом життя пронесеться

Я забуватиму тебе повільно

Але рано чи пізно, я викину тебе із серця

Небагато мине і стану від тебе я вільним – більше не божевільним

А тим часом життя, а тим часом життя пронесеться