Андромеда

Нервовими і білими руками

Ти викрадала зорі Андромеди

Ховала їх за придоріжний камінь

Кувала з них сріблястії монети

Тобі сказали, що за них купити

Можливо все і навіть його душу

Тобі змовчали, що зірки, як квіти,

Одну зірвеш, а ціле небо тужить

Тепер ідеш улюблениця долі

Усміхнена, оманою зігріта

Не варто було витрачати зорі

На тих, хто в серці ніс метеорити.