Журавель та Синиця

Я був Журавлем і ніколи Синицею,

Був під прицілом та в лапах Лисиці,

Амурам возив гарячі ще піци

Та Піковій дамі від Versace спідниці…

Десь я літав, за вітром носився,

З невидимим всім млином я бився,

Метався, шукав і знов повертався.

Я знов обіцяв, зранку знов розчинявся ...

Відкидали мене – наполегливо брав!

Домагалися мЕне, тоді я - відкидав!

Своїм терлися серцем, щоб з’явилася Іскра.

Та вона не з’являлась – я не був поруч й близько...

Одна довго чекала мене у вівтаря,

На годинник дивилась (не рік, і не два),

Розбудити мене не зуміла вона -

Бо мені не сприяла перспектива така…

Поповзли холоди, я прокинувсь від сну

І побачив з Синицею дівчину ту,

Вона з Ним вирушала своє щастя знайти…

Ну, а я, як і завжди – Журавлем, та й - у хмари.