Початок

Відлітай, навіть не думай, що там буде завтра

Квиток в один кінець маршрутами плацкарту

Капа по асфальту, в очах нема азарту

Він наганя печаль, що знову буде зранку

Бо ми розбіжимося між різними містами

Прощавай, я повернуся із осінніми листами

Холодними вустами час запитання ставить

Як по уставу стан, а відстань мов екзамен

А ці прощання всі вже давно у горлі комом

Постійна кома, втома й так не хочеться додому

Подалі від очей знайомих

Від рідного району в якому тону!

Прощальні поцілунки, їдкі як пепероні

Догорали у полоні серця наші паперові

Завтра зовсім охолонем на самотньому пероні

Тож, будь ласка, відлітай, навіть не думай, що буде завтра!

З кожним прощанням

Життя бере в лещата

Та повір, краще стане

Зумій відпускати!

Хай буде так, бо кожен фініш, по суті, початок

Місто в заторах, треба зараз, ти встигнеш домчати

Холод в очах, в кишені паспорт з мільйоном печаток

Ми вже звикли прощатись, але не вмієм прощати

Може присісти на дорогу? А краще бахнути по сто

Останні хвилини фіналу нащо вже брати піт-стоп

Валізи ждуть вокзал, ти поправляєш зачіску

Квартиру не впізнати! Ніби виголив хтось начисто

Ей! Я сам себе не впізнаю!

Ніби корабель черпаю воду крізь вікна кают, ну

Ні, я не парюся і не боюсь, як в математиці

Мінус на мінус все одно дасть плюс

Немає тачки на районі, значить так лови!

Якщо це все романтика, я — Микола Хвильовий!

Розбитий як скло на твоєму смартфоні

Не викидай цей номер, доберешся — подзвониш

З кожним прощанням

Життя бере в лещата

Але це новий початок

Зумій зрозуміти вчасно