Весна зачинених дверей

Я думала з роками повинно стати краще

Та низка помилок з'їдає душу кожен день

Я той п'ятак, що в дірку впав в кишені

Скажи мені, що я

Не зовсім ще пропаща

І розбиває вікна

Весна зачинених дверей

Я знову недоречна

І знову я боюсь людей

Бо я не хочу починати

Марний день — такий, як всі

Але не можу сперечатись

Коли дивлюсь в очі твої

Коли дивлюсь в очі твої

Все ніби знову має сенс

У дзеркалі твоїх зіниць

Я знов найкраща із людей

Не пам'ятаю, скільки днів

Я провела на самоті

Не в змозі чути твоїх слів

І розбиває вікна

Весна зачинених дверей

Весна зачинених дверей

Я знову недоречна

І знову я боюсь людей

Я так не хочу починати

Марний день — такий, як всі

Такий, як всі

Марний день — такий, як всі

Де знов нема нікого поруч

За вирієм холодних снів

Я забуваю твої очі

Не в змозі вірити словам

Не в змозі відпустити страх

Я забуваю твої очі

Щоб не пізнати вороття

Мені так важко пояснити

Але усе, чого торкнусь

Немов отримує прокляття

Немов втрачає глибину

Залиш себе для когось краще

Я поки в собі потону

Бо я боюсь спостерігати

В твоїх очах свою пітьму