Гість

Що шепоче жовте листя, падаючи вниз? Що розкажуть лабіринти наших бетонних міст? Що твоє сумне обличчя мені розповість? Містить світ у кожній миті свій таємний зміст Я тут просто гість, я тут просто гість Я й досі пам'ятаю, в твоїх обіймах танула наша молодість Наше життя — це міст, освітлений серцями Всіх тих, кого кохали, а я тут просто Як мені розфарбувати ці самотні дні? Як навчитися літати, коли ти на дні? Де я можу приховати свою біль та злість? Як мені не забувати, що Я тут просто гість, я тут просто гість Я й досі пам'ятаю, в твоїх обіймах танула наша молодість Наше життя — це міст, освітлений серцями Всіх тих, кого кохали, а я тут просто гість! (Усе тут просто)