歌詞

Знаєш, колись людська цивілізація зникне, а Всесвіт...
Всесвіт лише просміється
З наших спроб боротися з природним порядком речей...
Всесвіт завжди прагне до більшого хаосу і безладу
Ми ж, навпаки, намагаємося створити порядок, будувати міста, творити
Фактично йдучи проти цього, намагаючись зменшити локальну ентропію
Так само сум і страждання - це норма, це дефолтний стан
А радість і щастя вимагають від нас якихось надзусиль
Війни і ворожнеча - це норма
Люди - жорстокі тварини, що неймовірно розвинулися
У масовому вбивсті самих себе
Проте ми намагаємося робити вигляд, що ми гуманні істоти
Людство завжди прагне до миру і прогресу
Особливо лицемірно це в релігіях з заповідями типу "не убий"
Та хрестовими походами, ненавистю до ЛГБТК чи спалюваннями єритиків
Але всі ці зусилля нашого біологічного виду боротися з Всесвітом
Емоціями, своєю ж жорстокістю - абсолютне безглуздя
Адже колись людська цивілізація зникне, а Всесвіт лише просміється
З наших спроб боротися з природним порядком речей
Written by: Артем Чугуєв
instagramSharePathic_arrow_out