За вікном кажуть холодно, а мене турбує зовсім інше.
Ожеледиця вже давно, крихкий, натертий до блиску синій лід спокушає впасти й більше не підніматися, так і хочеться ковзати на ньому і нічого не відчувати.
Ковток гарячого зеленого чаю, запах морозу, та скляні очі, що тануть..
Тануть від твого погляду, від твого подиху, від твого дотику, від твого кохання…
