Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти — ніжність, грація
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча, як акація
Де тебе немає і погода в небі хмуриться
Та може це усе на краще, хай забудеться
Нехай несуть вітри мої вірші по вулицям
Побиті душі гріють ними та лікуються
Я би забув, та не можу, кожен твій погляд, о Боже
Кожен твій крок про любов, про це лиш покажуть в кіно
Поки не плач дарма, не жми пальці
Я ще не знав, яка колюча ти акація
Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти — ніжність, грація
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча, як акація
Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти — ніжність, грація
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча, як акація
Ти сказала: забудь, я більше не повернусь
До тих холодних рук, від них так віє ночами
Твоїми ночами, моїми ночами
Та тільки жаль, що сльози замерзали до шрамів
А ти сказала: стоп, більше не повернусь
Моїх очей ніколи вже не побачиш
Та це все на краще, хоч на душі тяжче
Але твоє кохання — незаслужене щастя
Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти — ніжність, грація
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча, як акація
Ти не подарунок, ще та цяця
Сто із десяти — ніжність, грація
До тебе кожен хоче залицяться
Але ти врєдна і колюча, як акація
