Точка перетину

Твої думки невловимі

Я не знаю як дістатись

До точки де твої слова з моїми

Будуть по сенсам збігатись

Як би не бігла, мені не догнати

Ніби у сні важкі ноги

Як би не стукала у ту кімнату

Мені не зайти ніколи…

Твоїм очам не можна вірити

як і рукам біля скроні

що так пестять ніжно волосся

бо ж вони зовсім нескромні

як і ти зовсім нескромний

думки твої давно холодні

вони викликають судоми

я знов на твоєму порозі

Я не можу тобі здатись

бо полон той на віки

Буду з краю минуватись

хай на те підуть роки

Я не можу тобі здатись

бо навіки той полон

Буду з краю милуватись

Хай це буде просто сон

(буду з краю силуватись)

Твої думки невловимі

я не знаю як дістатись

як у пошуках твоїх очей

днями не озиратись

опиратись думкам

що просто кричать

“Зроби якусь дурість!”

Віддаватись вітрам

може у тому і є уся мудрість?

Твоїм очам не можна вірити

як і рукам біля скроні

що так пестять ніжно волосся

бо ж вони зовсім нескромні

як і ти зовсім нескромний

думки твої давно холодні

вони викликають судоми

я знов на твоєму порозі

Я не можу тобі здатись

бо полон той на віки

Буду з краю минуватись

хай на те підуть роки

Я не можу тобі здатись

бо навіки той полон

Буду з краю милуватись

Хай це буде просто сон