квіти (feat. KIRYA KOSMOS)

Не питай, як в мене справи —

Та ще не здох

Той світ — моя дурна уява

І де був Бог?

Я там флешбеки рахував у депресній комі

Мій пульс не так пливе під біт у часи моїх інсомній

І вибір був — стрибнути вниз, щоб літати

Набрати висоту й усіх не помічати

Але я тут з тобою, та я живу

І ти тримаєш мене за руку — я не піду

Я двері не відкрию, бо там хтось лежить

Панельки стали клітками людських страхів

Це той тягар, що зачепив та не відпустить

Це той баласт, якого важко так позбутись

Якщо немає цілі стати кращим

Якщо є тільки мрії, та тепер вони несправжні

Я із дитинства — щастя та героїнових історій

Їх усіх уже нема в живих, але вони тут поряд

Тримай ти за руку мене, будь ласка, я ще живий

Ти зрізала квіти — виростуть нові, але не ми

Вітер несе нас по світу, так що болить голова

Нам боляче жити, так хочеться вірити у дива

Викладу свій сраний депресняк

Краще б розкладав би карти у пасьянсі на місця

Робив би те, що й обіцяв

І йшов за стадом, як вівця

Але так до вподоби — страждати у піснях

Я десь між C minor та D major, не в гостях

Розповідаю, що я міг, але я так і не досяг

Із досягнень — влучив у сміття мій недопалений косяк

І це не тріп митця — я справді завжди без лиця

Я відчуваю, що навколо мене купа змій

Залишиться рядок у некролозі і хештег у ЗМІ

У цілому світ без мене не зазнає сильних змін

Співатимуть без мене, і це так собі розмін

Можливо, і не слід залишати слід

Під ногами лід, і на тлі нас накриє плід

Ми одні, не потрібен світ, не потрібно слів

Не потрібні всі — тільки сміх, плакати не мій

Тримай ти за руку мене, будь ласка, я ще живий

Ти зрізала квіти — виростуть нові, але не ми

Вітер несе нас по світу, так що болить голова

Нам боляче жити, хочеться вірити у дива