Обнуляю

Почуття до тебе — це те, що не пояснити.

Це відчуття розквітає, ніби квіти,

Десь глибоко у серці, потім — у душі.

І я, напевно, давно на межі,

Щоб сказати, що маю, що я кохаю

Без зайвих думок.

І кожен погляд твій, котрий на собі зустрічаю,

Це як повітря ковток.

Я обнуляю все, що було колись.

З тобою наяву всі сни збулись.

У мегаполісі, де мільйони людей,

Ми змогли знайти саме ті погляди

Таких рідних очей.

Ніби не діти, чудес не буває… (але)

Тоді що це в повітрі літає?

Що ніби зупиняє час

Тільки навколо нас?

Я тебе обіймаю так, ніби востаннє,

До хрусту кісток.

І кожен погляд твій , котрий на собі зустрічаю,

Це як повітря ковток.

Я обнуляю все,

що було колись.

З тобою наяву

всі сни збулись.

У мегаполісі, де мільйони людей,

Ми змогли знайти саме ті погляди

Таких рідних очей.

Раз - погляд, два - закохались,

Три - хочеться бути поряд,

І якби не намагались контролювати себе,

На рахунок 4 ми обнулили все.

Я обнуляю все,

що було колись.

З тобою наяву

всі сни збулись.

У мегаполісі, де мільйони людей,

Ми змогли знайти саме ті погляди

Таких рідних очей.