Виливай

Гріли душі не в тих

І не тим дарували секунди

І тонули в калюжах моря

Дарували глибини другим

Без кінця виливали себе

До останньої краплі в сушу

Тільки б знали — усе дарма

Не заповнити камʼяну душу

Виливай

Виливай себе, мила, до дна

І не бійся заповнити простір

Він в тобі, ти вже не одна

Тільки знай: той

Хто оцінить тебе сповна

Подарує тобі лиш досвід

І знову — усе сама

Я не вірю більше в слова

Які пролунають у голос

І не хочу більше дарма

Слухати одне й те ж сто раз

Я не вірю, і дякую за урок,

Який вивчила досконало

Нічна вулиця, тиша, останній гудок

Навіть вічності нам було мало

Виливай

Виливай себе, мила, до дна

І не бійся заповнити простір

Він в тобі, ти вже не одна

Тільки знай: той

Хто оцінить тебе сповна

Подарує тобі лиш досвід

І знову

Коли ти впиваєшся в мене так жадібно —

Неначе і сам боїшся, що я розіб’юсь

Хоча в твоїх дотиках я, нарешті

Пройшовши безліч пустих квартир

Відчуваю себе вдома

І я боюсь