а від чого біжиш ти?

Від з минулого людини

Та від почуття провини

Як барига, коли чує мєнти

Від легкого дофаміну

Від розчарувань родини

Розкажи – від чого біжиш ти?

Від ваших спільних ідей

І дзвінків на три години

Від тих треків, що любила вона

Від думок про тих людей

Кого забрали речовини

Та про тих, кого забрала війна

Від внутрішньої дитини

Та від кайданів рутини

Від тих, хто стали чужими

Та чомусь не відпустило

Хай повернуться з чужини

Найближчим часом родини

А час собі тихо плине

Це страшно, але ми звикли

Біль неминуча

А страждання – особистий вибір

Ці чорні тучі

Хай повільно, та уносить вітер

Рани затягнуться, у тебе знов з'являться сили

Здається, ти позаду – та годі гнатись за ними

А від чого біжиш ти? І головне – куди?

Тебе зробило це пустим, тож досить, відпусти

Вже час уповільняти ритм

Собі відповісти

Від чого саме, від чого саме біжиш ти?

А від чого біжиш ти? І головне – куди?

Тебе зробило це пустим, тож досить, відпусти

Вже час уповільняти ритм, собі відповісти

Від чого саме, від чого саме біжиш ти?

Життя не коридор, не лабіринт, а скоріш поле

Нащо тоді, доле, далі водити по колу мене?

Вже нема приколу, урок наче засвоєно

Та нащо тоді дряпаю те, що ще не загоєно?

І де ця клята фінішна пряма?

Я до неї так і не дістався

Не забирає весь цей біль трава

Скільки ти нею не бався

Хочу забути, як тримав двері на балкон

Бо в такому стані легко щось з собою зробити

Щаслива сім'я лише в рамках за склом

Та це теж колись має зажити

А від чого біжиш ти? І головне – куди?

Тебе зробило це пустим, тож досить, відпусти

Вже час уповільняти ритм, собі відповісти

Від чого саме, від чого саме біжиш ти?

А від чого біжиш ти? І головне – куди?

Тебе зробило це пустим, тож досить, відпусти

Вже час уповільняти ритм, собі відповісти

Від чого саме, від чого саме біжиш ти?

Від чого саме біжиш ти?