Сутінки

Не тікай, я ще не все сказав

Поховай, якщо я лиш твій скарб

Випивай кров мою, випивай

Скільки б болю, нам не вистачає

Тримаю її руки, як востаннє

Цілую її шкіру, в губах лиш одне питання

Ми маємо однакові бажання?

Або я їду геть, ти лишаєшся в нашій спальні

Істерика, ти, я, в стані афекту

Щоки - відбитки губ

Стіни - руки розбиті вщент

Ненавиджу тебе, кожну клітину твого тіла

Та в ту саму мить кохаю, й бажаю кохати ще

Те, що гасне - не займай

Я впораюсь сам

Ніби пластик, підвела токсини в мій шарм

Відрізни кохання від твоїх покарань

Холод не в вампірів, його собі забрав (а-а-ай)

Не тікай, я ще не все сказав

Поховай, якщо я лиш твій скарб

Випивай кров мою, випивай

Скільки б болю, нам не вистачає

Ми мабуть давно не були разом

Тіло на мені, на тім тілі лише прикраси

Ти знову доведеш мене до сказу

Знову заспокоїш, я знаю, як ти це скажеш

Так, розлюти та перевір мене ще один раз

Ми - це причина, по якій стіни досі не сплять

Я розірву усі зв'язки, на хвилин може п'ять

Та ти знов набираєш

Я також не все сказав

Не тікай, я ще не все сказав

Поховай, якщо я лиш твій скарб

Випивай кров мою, випивай

Скільки б болю, нам не вистачає

Скури мене, нехай лишиться лиш дим

Я в'язень твоїх пут, ти в'язень моїх

Проллється кров - я накриваю на стіл

Навчи кохати там, де ніхто не вмів