У книжках

Зупинись, потяг

Доїдемо потім

Бачиш: коридор, тато

Речей небагато

Знаєш, а то ж я

Намалював собі братика на столі

І, мабуть, тепер він дізнався

І на мене заображався

Па, чесно, більше

Не зроблю так, швидше

Знімай рюкзак і давай гратись

Я ж іще не вмію прощатись

І в книжках, колись в книжках

Розцілує посмішку знайому

Вже сам до підвіконня дотягнувся

І нарешті тато повернувся

У назвах вулиць, а він чекав удома

Віршик вивчу

І на стілець вище

Буду для тебе старатись

І слова не забувати

Тато, а чому

Твої стали очі червоні?

Справді треба

І ніхто інший за тебе?

І в книжках, колись в книжках

Розцілує посмішку знайому

Вже сам до підвіконня дотягнувся

І нарешті тато повернувся

У назвах вулиць, а він чекав удома

І в книжках, колись в книжках

Розцілує посмішку знайому

Вже сам до підвіконня дотягнувся

І нарешті тато повернувся

У назвах вулиць, а він чекав удома