Сансет 2

Все, до чого торкнеться людина, вмить отримує ціну

Все, шо зробила людина, приречене мати в собі помилку

Життя людське на цій планеті горить, як сіно

Цей вогонь не в змозі боротися проти вічного мороку

Всі райдуги відмайоріли

Усі птахи відспівали

Фото з матерями погоріли

Ми перестали бути синами

Темрява гне карниз під тиском

Падає разом з небом і накриває

Наші плани, мрії, дедлайни

Так буває

Люди поряд кажуть змиритися і заснути, це безболісно

Я хотів би курити у тамбурі, поки сонце змагається з поїздом

Хто першим перетне лінію фінішну цього далекого обрію

В кошмарах собі я повторюю

Уяви, якшо сонце не повернеться зранку

Просто перед світанком

Тихо помре

Уяви, якшо сонце не повернеться зранку

Просто перед світанком

Тихо помре

Останні промені світла подразнюють очі

Втомлене сонце сідає

Десь за обрієм воно спочине, щоб знов відродитись завтра

Втомлене сонце прокинеться знов, щоб осяяти наші життя

Щоб показати нам путь в майбутнє і зникнути знов

Уяви якшо сонце не повернеться зранку

Просто перед світанком

Тихо помре

Уяви, якшо сонце не повернеться зранку

Просто перед світанком

Тихо помре