Ангедонія

Обличчя перехожих схожі на обличчя змовників

Наші поцілунки з тобою – тривожні дзвоники

Які я не чув, бо віддався тобі, зняв підштанники

Ми разом пили вино, курили під фільми Ханеке

А зранку мої емоції стерпли, задубіли як мертва кішка

Шоб я не робив, мене переслідує моє ліжко

Воно просить, шоб я в нього ліг і дивився у стелю

Я нічо не встигаю, але, мабуть, постелю

Мені сняться вагіни, шо співають мені колискову

Я загубив своє лібідо в полі колосковому

Продираюсь крізь хащі парадоксів, тікаю від тебе

Але ти завжди попереду, ніби фантом або демон

Вся їжа на смак як папір і кожен ковток треба обдумати

Сходити до психіатра порадитись, подзвонити родичам

Про всяк випадок зі всіма попрощатись, написати передсмертну записку

Знаєш, я жалію, шо підпустив тебе так близько

Ти мій рідний бог

Я тебе не знаю

Кожен божий день, пухлиною росте

Мій великий борг

Від якого я тікаю

Туди де помирають

Збоку біля раю

Ти великий болт

Який я забиваю

Лягаю спати в день, поки він мине

Ти мій синій "бонд"

Я тебе вдихаю

Кашлем захлинаюсь

Але так тебе люблю

Ти мій рідний бог

Я тебе не знаю

Кожен божий день, пухлиною росте

Мій великий борг

Від якого я тікаю

Туди де помирають

Збоку біля раю

Ти великий болт

Який я забиваю

Лягаю спати в день, поки він мине

Ти мій синій "бонд"

Я тебе вдихаю

Кашлем захлинаюсь

Але так тебе люблю