歌詞
Бард прокинувся від того, що хтось ревів йому у плече. Це був тей самий купець-перевертень, в тій самій хаті.
Бард:
Що сталося і де ми? Нічого не пам’ятаю...
Купець:
Звісно, дорогий бард, бо в тобі була отрута. Я загоїв твою рану, на щастя у нас вдома були ліки, які були потрібні. Але справи наші кепські...
Купець розказав барду, що після того, як лицар жбурнув його у підвал, він сильно стукнувся головою і відрубився. А коли тіло лицаря впало, то мабуть прямісінько на люк.
Да так, що коли увійшли солдати короля, в будинку вони побачили лиш принцесу.
Купець:
Я ж як і ти був у відключці, не знаю, як вони нас не знайшли.
До барда почало доходити. Його найближчий друг мертвий, а принцесу забрали.
Купець:
Що мені тепер робити? Як мені далі жити без неї?
Піднявшись на ноги і подивившись на купця пустими очима, бард тихо промовив:
Я, я клянусь своїм життям! Ми помстимося королю, помстимося цим покидькам за мого друга і визволимо твою принцесу!
Outro
Що ж мій дорогий бард. Нам треба закінчувати на сьогодні. Ооой, завтра на роботу рано. А якщо обстріли будуть, то і не поспимо нормально. Тож йди у ліжко. Пізніше вже дограємо. Я ж тобі казав, що ця настолка не на один раз.
Written by: Євген Щирський
